15 січня 2012 року набрав чинності закон №4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства».

Згідно з цим законом до Господарського процесуального, Цивільного процесуального кодексів України та Кодексу адміністративного судочинства України було внесено ряд змін, зокрема:

1. встановлено, що суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі у перегляді прийнятих за його участю судових рішень за нововиявленими обставинами;

2. закріплено обов’язок суду залучати до справи осіб, які не є сторонами у справі, якщо буде встановлено, що судове рішення може вплинути на їх права і обов’язки. Такі особи притягатимуться до участі в розгляді справи у статусі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

3. змінено строки позовної давності в цивільному праві. З переліку спеціальних строків давності виключено позовну давність для вимог про визнання недійсними операцій, здійснених під впливом насильства чи обману, і позовну давність для вимог про застосування наслідків нікчемної операції.
А з переліку позовних вимог, на які зараз позовна давність не поширюється, вилучено позови власників (або інших осіб) про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності чи інше речове право;

4. встановлено граничний строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили;

5. запроваджено обмеження для суб’єктів владних повноважень щодо оскарження справи в апеляційному чи касаційному порядку шляхом встановлення річного строку, із закінченням якого апеляційна чи касаційна скарга не може бути прийнята до провадження суду апеляційної чи касаційної інстанції незалежно від поважності причини пропуску строку для подання відповідної скарги;

6. змінено порядок вирішення питань про поновлення строків для подання апеляційних і касаційних скарг у цивільному і адміністративному процесах, врегульовано інші питання, пов’язані зі строками і порядком звернення до судів різних інстанцій, а також діяльністю судів щодо розгляду справ, віднесених до їх юрисдикції;

7. покладено на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора, органи державної влади та місцевого самоврядування, які звертаються до суду в порядку цивільного або адміністративного судочинства з позовом про захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, обов’язок надавати докази, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду.

Детальніше ознайомитись з текстом закону можна за посиланням