поновлення на роботі позов

____________________ районний суд
Позивач: ПІП____________________,
79000, м. Львів, вул.______________
тел. ____________________________
Відповідач: ТзОВ «_______________»
79000, м. Львів, вул._____________
тел. ___________________________

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу

09.01.2007 року відповідно до наказу № 0000, мене була прийнята на посаду слюсаря до ТзОВ «___________» (далі – Підприємства).
22.05.2010р. року наказом № 0000 мене було звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. У трудовій книжці зроблено запис, згідно якого мене звільнено 19.05.2010р.!!!
Вказане звільнення мене з посади слюсаря вважаю незаконним та безпідставним. З наступних причин:
1. Відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення.
Так, слід зазначити, що з наказом про звільнення з роботи мене ознайомлено не було. Даний наказ мені було вручено через пошту. Крім нього також було долучено Акт про відмову від підпису. Вказані дії відповідача є порушенням ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Крім того, відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.
2. Слід зазначити, що причини мого звільнення, наведені в наказі № 0000 (а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам справи.
Так, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк, може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.
Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин.
Проте, слід зазначити, що з 22 по 26 травня 2010 року включно я був відсутній на роботі з поважних причин, а саме в цей період часу я перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності (Додаток № 6).
21.05.2010р., моє самопочуття різко погіршилось, а саме я відчув сильні болі в спині. І наступного дня – 22.05.2010р. мій брат ПІП відвіз мене у районну лікарню. Відчуваючи, що я не зможу вийти на роботу. Я зателефонував ще в неділю та попередив, що змушений їхати на прийом до лікаря. 22.02.2010р. лікарем ПІП_______________ було поставлено діагноз _______________ та відкрито лікарняний.
Таким чином моя відсутність на робочому місці 22.05.2010р. була викликана обективними і поважними причинами, а отже говорити про прогул без поважних причин в даному випадку не можна.
3. Отже як мною вище було вказано, в період з 22.05.2010р. по 26.05.2010р. включно я перебував на лікарняному. Однак враховуючи те, що наказ про звільнення було винесено 22.05.2010р., він не може вважатись законним. Зокрема ч.3 ст. 40 КЗпП України наголошує на тому, що: не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці…
На цьому ж наголошує і Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів», а саме п. 17 де говориться, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обгрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Не зважаючи на пряму заборону закону, відповідач виніс наказ про моє звільнення в період моєї тимчасової непрацездатності.
Поряд з вищевказаним порушенням є незрозумілим і саме формулювання наказу. Зокрема, там вказується дата його винесення 22.05.2010р., далі в тексті – звільнити ПІП_____________ …., з 23 травня 2010р., а в самій трудовій книжці, що була мені надіслана поштою, останній запис датується 19.05.2010р. тобто це дата мого звільнення!!!
4.Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України при винеснні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення мені не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні мене на раніше займаній посаді, зобов’язаний виплатити мені середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Моя середньомісячна заробітна плата за останні пів року становить 2000 грн. в місяць. Враховуючи, що день мого звільнення 22.05.2010р., отже слід стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу саме з 22.05.2010р.
5.Також слід зазначити, що вказані дії з боку відповідача є порушенням моїх законних прав на працю, які завдали мені моральних страждань.
Моральна шкода, завдана мені в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному:
-Так, згідно ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Проте, відповідач позбавив мене гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти для себе та для батька інваліда першої групи, що перебуває на пенсії та матері яка також є пенсійного віку та не працює.
Вказані незаконні дії відповідача призвели до моїх моральних переживань, я втратив душевний спокій, постійно перебуваю у роздратованому стані. Я не зміг найти нормальної роботи, адже в моїй трудовій книжці, зазначена така причина звільнення, що викликає природню насторогу у потенційного роботодавця. Мені важко було забезпечувати себе та своїх близьких і з приводу цього я дуже пеерживаю.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому, враховуючи викладені обставини, а також положення ст. 237-1 КЗпП України, відповідач повинен відшкодувати мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 7000 (сім тисяч) гривень.
Таким чином, згідно положень чинного законодавства України відповідач зобов’язаний поновити мене на попередній роботі та виплатити мені заробітну плату за весь час вимушеного прогулу починаючи з 22.05.2010 року, а також відшкодувати мені завдану незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 7000 (сім тисячі) гривень.
На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 40, 234, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”, Постановою Пленуму ВС України від 06.11.1992р. ст.ст. 27, 31, 110, 119, 120, 136, 137 ЦПК України, –
ПРОШУ:
1 Скасувати наказ № 0000 від 22.05.2010. виданий ТзОВ «__________» про звільнення ПІП_______________;
2. Поновити мене, ПІП_____________, на посаді слюсаря;
3. Стягнути з ТзОВ «__________» на мою, користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 22.05.2010р.
4. Зобов’язати ТзОВ «__________» відшкодувати мені, моральну шкоду в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
5. Витребувати ТзОВ «__________» довідку про розмір заробітної плати ПІП____________. за останні шість місяців.

ДОДАТОК:
1. Копія позовної заяви для відповідача.
2. Копія наказу про звільнення від. 22.05.2010р.
3. Копія Акту про відсутність на робочому місці від 22.05.2010р.
4. Копія Акту про відмову від підпису від 22.05.2010р.
5. Копія трудової книжки ПІП_____________
6. Копія листка непрацездатності.

«___»_____________2010р.
ПІП______________