До Конституційного Суду України

м. Київ, вул. Жилянська, 14

 

Суб’єкт права

на конституційне звернення:

_____________________

м. Київ, вул. Шепелева, 000, кв. 00

тел. 00*00*00

 

 

 

 

КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗВЕРНЕННЯ

 

І. Статті (окремі положення) Закону України, тлумачення яких має бути надане Конституційним судом України:

 

Стаття 8. Конституції України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції  України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

 

Стаття 47. Конституції України.

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. 

 Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. 

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. 

Стаття 48. Конституції України.

Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

ІІ. Обґрунтування необхідності конституційного тлумачення положень закону.

 

Відповідно до ст. 47 Конституції України (КУ) – кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло на­дається державою та органами місцевого самоврядування безо­платно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Виходячи зі ст. 47 КУ, складовими права на житло є забезпечення державою умов щодо можливості кожного громадянина мати житло та гарантування непорушності права користування житлом.

Суд, який виніс постанову про відмову в задоволенні позову Ткаченко Л.І., застосувавши при цьому внутрішню інструкцію, що є додатком до наказу МОЗ від 08.02.1985 р. порушив тим самим її право на житло, встановлене Конституцією України.

Окрім цього, слід звернути увагу на те, що відповідно до ст. 8 КУ в Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить консти­туційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Суд не повинен та­кож допускати тлумачення закону, яке б несправедливо обме­жувало ці права і свободи.

Це положення означає, що правосуддя в Україні здійснюєть­ся виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції). При цьому судовий захист можливий не лише стосовно тих прав, що прямо вказані в законі, але й відносно тих, що сліду­ють з норм Конституції України чи іншого закону (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні право­суддя»).

 

ІІІ. Наявність неоднозначного застосування положень

 

18.09.94 року Ткаченко Любов Іванівні було встановлено інвалідність ІІ групи (з 2005 – безстроково) з приводу хронічної ревматичної хвороби серця, активної фази, активність І ступеня зворотнього ревмокардиту. Висновком № 7 ЛКК Поліклініки № 1 від 19.09.2008 року підтверджено наявність захворювання, при якому позивач не може проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з іншими членами сім’ї та має право на позачергове отримання житлового приміщення, який виданий терміном на 1 рік. Ткаченко неодноразово зверталась до головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації про надання відповідного висновку безстроково, однак їй в цьому було відмовлено.

Використавши всі можливі варіанти врегулювання даного питання шляхом подання звернень, Ткаченко Любов Іванівна звернулась до Солом’янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій та зобов’язання надати безстроковий медичний висновок.

Постановою від 02.03.2010 року суд в задоволенні позову відмовив. Відмову суд мотивував тим, що нормативними актами не передбачено видачу медичного висновку безстроково, Ткаченко Л.І. повторно не зверталась до відповідних органів для отримання медичного висновку про правомірність дій суб’єктів владних повноважень та безспірність заявлених вимог. При цьому, при винесенні рішення судом було застосовано лише один внутрішній підзаконний нормативний акт, а саме – наказ МОЗ України від 08.02.1985 р. № 52.

Слід звернути увагу на те, що законом, який регулює відносини у сфері охорони здоров’я є Основи законодавства про охорону здоров’я від 19.11.1992 р.

Відповідно до ст.4 Основ законодавства - Основними принципами охорони здоров'я є дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я та забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій; рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг в галузі охорони здоров'я; попереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;

Згідно зі ст. 6 Основ законодавства - кожний громадянин України має право на охорону  здоров'я, що передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;

и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я;

Законодавством України може бути визначено й інші права громадян у галузі охорони здоров'я.

Держава, згідно з Конституцією України, гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у галузі охорони здоров'я шляхом встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у галузі охорони здоров'я.

Також відповідно до ст.8 - Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 25 Основ законодавства - Держава забезпечує життєвий рівень населення, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд, соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання його здоров'я.

Отже, судом було порушено визнаний Конституцією принцип верховенства права при винесенні рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 147, 150 Конституції України, ст.ст. 13, 42, 43, 94 Закону України «Про Конституційний Суд України», –

 

ПРОШУ:

 

Дати офіційне тлумачення ст. 8 (принцип верховенства права), ст. 47 (право на житло), ст. 48 (достатній життєвий рівень) Конституції України стосовно наступного:

– чи має право інвалід ІІ групи, захворювання якого віднесено до переліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства отримати висновок про дані обставини безстроково?

 

– чи правомірно було відмовлено судом в задоволенні позову на підставі внутрішніх підзаконних НПА, положення яких обмежують закріплене в Конституції право громадян на житло та на належні умови проживання?

 

 

Документи і матеріали, які додаються:

 

1. Текст статей (окремі положення) Конституції України, офіційне тлумачення яких необхідно дати, джерело публікації.
2. Копії звернень до головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення київської міської ради від 01.03.09 р., 30.04.09 р., 09.06.09 р.
3. Копія відповіді головного управління київської міської ради від 11.03.09 р.
4. Копія відповіді головного управління київської міської ради від  09.04.09 р.
5. Копія відповіді головного управління київської міської ради від 08.05.09 р.
6. Копія відповіді головного управління київської міської ради від 24.06.09 р.
7. Копія виписки з історії хвороби Ткаченко Любові Іванівни № 978.
8. Копія виписки з історії хвороби Ткаченко Любові Іванівни № 98.
9. Консультативний висновок № 650 від 20.01.09 р.
10. Консультативний висновок № 19081 від 17.12.09 р.
11. Висновок спеціаліста від 22.03.09 р.
12. Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15.09.05 р.
13. Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.01.07 р.
14. Копія постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 02.03.10 р.

 

 

 

 

«_____»______________ 2010 року                         _____________/___________________/