Зареєструватись

Логін

Пароль втрачено

Lost your password? Please enter your email address. You will receive a link and will create a new password via email.

2.12. Касаційна скарга на рішення господарського суду, в тому числі до Верховного Суду України.

Касаційна скарга на рішення господарського суду, в тому числі до Верховного Суду України.

до Вищого господарського суду України

через: Львівський апеляцiйний господарський суд
79010 м. Львів, вул. Личаківська, 81

Позивач (скаржник): Приватне підприємство
„_____________”,
Поштова адреса:
ЄДРПОУ
р/р №
МФО
Відповідач: Державне підприємство
„_________________»
в особі Відокремленого підрозділу «______________»
Поштова адреса:
ЄДРПОУ
р/р №
МФО
Справа №_____

КАСАЦІЙНА СКАРГА
на рішення господарського суду Рівненської області від __________ р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від ___________ року по справі №_________

Рішенням Господарського суду Рівненської області від ____________ р. повністю відмовлено в позові Приватного підприємства „______________” до Державного підприємства „______________» в особі Відокремленого підрозділу «__________» про стягнення суми за договором в розмірі ____________ грн. та судових витрат по справі.
Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від ____________р. вказане рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Вважаємо, що рішення Господарського суду Рівненської області від ______________ р. та постанова Львівського апеляційного господарського суду від _______________ р. постановлені з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Порушення норм процесуального права полягає в наступному:

1. Судом апеляційної інстанції порушені процесуальні норми, викладені в ч.2 ст.34 та ст.36 ГПК України

В мотивувальній частині постанови вказано, що Позивач втратив права вимоги до ВП „____________”, оскільки уступив право вимоги уклавши _____________р. договір №____________ з ТОВ „_____________”(ксерокопія договору є в матеріалах справи), яка в свою чергу переуступила це право вимоги ЛКСП „_____________” (договір уступки вимоги №________ від _______р між ТОВ „__________________” та ЛКСП „________________” – немає в матеріалах справи).
З таким висновком не можемо погодитися, виходячи з нижченаведеного:
Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок щодо дійсності Договору №________ лише на підставі:
– стверджень Відповідача, який не є стороною цього договору та який зацікавлений в існуванні цього договору та
– регресної вимоги ЛКСП „______________” до Відповідача, яка підписана невповноваженою особою та ще не є підтвердженням існування договору №_________.
Вважаємо ці докази неналежними в силу ст.34 ГПК України**, оскільки в ст.208 ЦК України передбачена обов’язковість письмової форми правочинів між юридичними особами. Тобто, належним доказом вчинення сторонами Договору №_________ та Договору №_________ є договори в письмовій формі.

По-перше, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалися ані оригінал або завірена належним чином копія Договору №_________, ані оригінал або завірена належним чином копія Договору №__________, , що є порушенням п.2 ст.36 ГПК України.**
По-друге, судами першої та апеляційної інстанцій також не досліджувалися ані оригінали, ані завірена належним чином копії документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, передбачені ст.517 ЦК України***, що є порушенням ст.34 ГПК України.*

*ст.34 ГПК України, „обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.”
**п.2 ст.36 ГПК України, „письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії”.
***ст.517 ЦК України, „первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.”

Висновок: таким чином, суд апеляційної інстанції не мав права робити висновок про дійсність Договору №__________ та Договору №_________, не дослідивши оригінали чи копії та не перевіривши виконання сторонами цих договорів вимог законодавства, зокрема статті 517 ЦК України. Такі дії суда апеляційної інстанції є порушенням процесуальних норм, викладених в ч.2 ст.34 та ст.36 ГПК України.

2. Судом апеляційної інстанції порушена процесуальна норма, викладена в ст.104 ГПК,

Згідно ст.104 ГПК, підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є „неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи”.

Незважаючи на те, що Позивач та ТОВ „_________________” заперечували проти існування Договору №__________ (доказ заперечення – Лист ТОВ „____________” від ____________ року – є в матеріалах справи), ані апеляційний суд, ані суд першої інстанції не викликав ТОВ „_________________” та ЛКСП „________________”. Такі дії суду є порушенням ст.111-10 ГПК, що „є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду”.
Тому, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права полягає в тому, що він залишив рішення суду першої інстанції без змін при наявності неповного з’ясування судом першої інстанції обставин справи, хоча повинен був скасувати або змінити рішення суду першої інстанції.

3. Судом апеляційної інстанції порушена процесуальна норма, викладена в п.3 ч.2 ст.111-10 ГПК України

Згідно п.3 ч.2 ст.111-10 ГПК порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: …3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі

Порушення суду апеляційної інстанцій полягає в тому, що він прийняв постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі – ТОВ „____________” та ЛКСП „_____________”.
Тому відповідно до ст.111-10 ГПК, постанова суду апеляційної інстанції в будь-якому випадку повинна бути скасована.

Порушення норм матеріального права полягає в наступному:

4. Судом апеляційної інстанції порушена матеріальна норма, викладена в 654 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ПП „_______________” втратило права вимоги боргу та є неналежним позивачем з тієї причини, що право вимоги Позивача (первісний кредитор) перейшло до ТОВ „______________” (новий кредитор) в момент укладення між ними Договору №________ від ___________р.

Ми категорично не погоджуємося із цим висновком про втрату ПП „_________________” права вимоги з наступних підстав:

Згідно ст.514 ЦК України „до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом”.
В п.7 цього Договору №___________ „У разі ненадання документації, що підтверджує дійсність вимог Кредитора, або невідповідність її діючому законодавству, цей договір вважається розірваним”. Документація, що підтверджує дійсність вимог Кредитора не була надана, тому договір №____________ був розірваний сторонами в силу ст.654 ЦК України і право вимоги залишилося за ПП „____________”.
Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про те, що Договір №____________ не був розірваний, і цей висновок ми оскаржуємо в касаційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.22,32,34,36, 53,107- 111/12 ГПК України, ст.514, 654 ЦК України,

ПРОШУ:

1. Відновити строк на касаційне оскарження та прийняти касаційну скаргу у справі №_________ до розгляду в зв’язку з отриманням ПП „____________” зазначеної постанови _________ р., підтвердженням чого є конверт від ___________ р.
2. Скасувати рішення господарського суду Рівненської області від _______________р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від _________________ року по справі №___________ повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додатки:

Директор
ПП „______________” _______________

___________20_ р.

Leave a reply